Ровер NASA “Perseverance” зняв драматичні кадри, як Фобос, супутник Марса у формі картоплини, перетинає лицеву сторону Сонця.

Ці спостереження можуть допомогти вченим краще зрозуміти орбіту супутника та те, як його гравітація діє на поверхню Марса, в кінцевому підсумку формуючи кору та мантію Червоної планети, розповіли в NASA.
Зроблене камерою наступного покоління Mastcam-Z марсоходом 2 квітня, 397-го марсіанського дня, або сола, місії, затемнення тривало трохи більше 40 секунд — набагато менше, ніж типове сонячне затемнення за участю Місяця Землі. (Фобос приблизно у 157 разів менший за наш Місяць. Інший супутник Марса, Деймос, ще менший.)
Ці зображення — останні за довгу історію космічних апаратів NASA, які фіксували сонячні затемнення на Марсі. Ще у 2004 році ровери-близнюки Spirit та Opportunity зробили перші покадрові фотографії Фобоса під час сонячного затемнення. Curiosity продовжив цю тенденцію з відео, знятими його системою камер Mastcam.
Але Perseverance, який примарсився у лютому 2021 року, надав найбільше збільшене відео сонячного затемнення на Фобосі — і з найвищою частотою кадрів за всю історію. Це стало можливим завдяки системі камер наступного покоління Mastcam-Z на Perseverance, удосконаленій у порівнянні з Mastcam на Curiosity.
Колір також виділяє цю версію сонячного затемнення Фобоса. Mastcam-Z оснащена сонячним фільтром, який діє як сонцезахисні окуляри, зменшуючи інтенсивність світла. Завдяки цьому можна розрізнити деталі у формі тіні Фобоса — як-от хребти й пагорби на місячному ландшафті.
Коли Фобос обертається навколо Марса, його гравітація чинить невеликі припливні сили на внутрішні частини Червоної планети, дещо деформуючи породи в корі та мантії планети. Ці сили також повільно змінюють орбіту Фобоса. В результаті геофізики можуть використати ці зміни, щоб краще зрозуміти, наскільки податливими є нутрощі Марса, і більше дізнатися про матеріали в корі й мантії.
Вчені вже знають, що Фобос приречений: супутник наближається до поверхні Марса та йому судилося врізатися в планету через десятки мільйонів років. Але спостереження затемнення з поверхні Марса за останні два десятиліття також дозволили вченим уточнити своє розуміння повільної спіралі смерті Фобоса.

Ці спостереження можуть допомогти вченим краще зрозуміти орбіту супутника та те, як його гравітація діє на поверхню Марса, в кінцевому підсумку формуючи кору та мантію Червоної планети, розповіли в NASA.
Зроблене камерою наступного покоління Mastcam-Z марсоходом 2 квітня, 397-го марсіанського дня, або сола, місії, затемнення тривало трохи більше 40 секунд — набагато менше, ніж типове сонячне затемнення за участю Місяця Землі. (Фобос приблизно у 157 разів менший за наш Місяць. Інший супутник Марса, Деймос, ще менший.)
Ці зображення — останні за довгу історію космічних апаратів NASA, які фіксували сонячні затемнення на Марсі. Ще у 2004 році ровери-близнюки Spirit та Opportunity зробили перші покадрові фотографії Фобоса під час сонячного затемнення. Curiosity продовжив цю тенденцію з відео, знятими його системою камер Mastcam.
Але Perseverance, який примарсився у лютому 2021 року, надав найбільше збільшене відео сонячного затемнення на Фобосі — і з найвищою частотою кадрів за всю історію. Це стало можливим завдяки системі камер наступного покоління Mastcam-Z на Perseverance, удосконаленій у порівнянні з Mastcam на Curiosity.
Колір також виділяє цю версію сонячного затемнення Фобоса. Mastcam-Z оснащена сонячним фільтром, який діє як сонцезахисні окуляри, зменшуючи інтенсивність світла. Завдяки цьому можна розрізнити деталі у формі тіні Фобоса — як-от хребти й пагорби на місячному ландшафті.
Коли Фобос обертається навколо Марса, його гравітація чинить невеликі припливні сили на внутрішні частини Червоної планети, дещо деформуючи породи в корі та мантії планети. Ці сили також повільно змінюють орбіту Фобоса. В результаті геофізики можуть використати ці зміни, щоб краще зрозуміти, наскільки податливими є нутрощі Марса, і більше дізнатися про матеріали в корі й мантії.
Вчені вже знають, що Фобос приречений: супутник наближається до поверхні Марса та йому судилося врізатися в планету через десятки мільйонів років. Але спостереження затемнення з поверхні Марса за останні два десятиліття також дозволили вченим уточнити своє розуміння повільної спіралі смерті Фобоса.