![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
amzyУ результаті міждисциплінарного дослідження вчені виявили аспект дарвінівської теорії еволюції, який раніше не враховувався.
У результаті міждисциплінарного дослідження, що спирається на досвід таких галузей, як філософія науки, астробіологія, наука про дані, мінералогія та теоретична фізика, виявлено аспект дарвінівської теорії еволюції, який раніше не враховували, розповідається тут.
Це дослідження виводить теорію за традиційні рамки біологічного життя та пропонує універсальний закон, який можна застосувати до цілої низки систем, як-от планетарні тіла, зорі, мінерали й навіть молекули та атоми. У роботі розкривається, за словами авторів, "закон природи, якого бракує", в якому міститься невід'ємний принцип, що визначає еволюцію складних природних систем.
Дослідження на днях опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
У роботі докладно описується "закон зростання функціональної інформації" - тенденція еволюції систем, що складаються з безлічі компонентів, до збільшення складності, розмаїття та закономірностей. Цей закон можна застосувати до будь-якої системи, що характеризується безліччю конфігурацій, живої або неживої, де природні процеси породжують безліч варіантів, але лише деякі з них зберігаються завдяки процесу, який називається "добором на функцію".
Співавтор Джонатан Лунін, професор фізичних наук Девід Дункан і завідувач кафедри астрономії в Коледжі мистецтв і наук Корнелльського університету, сказали, що ця робота є "справжнім співробітництвом вчених і філософів у розв'язанні однієї з найглибших загадок космосу: чому складні системи, включно з життям, еволюціонують у бік збільшення функціональної інформації з плином часу?".
Додаткова теорія може бути застосована до систем, таких як клітини або молекули, що складаються з частин, які можуть багаторазово перебудовуватися в результаті природних процесів. Хоча ці явища можуть породжувати нескінченні варіації структури, лише деякі з цих конфігурацій зберігаються - закон називає це "відбором на функцію". Закон Дарвіна розглядав суто біологічну форму функції - виживання та розмноження. Нове дослідження припускає, що цей погляд можна розширити й включити в нього інші види функцій. Третій закон, що дістав назву "новизна", відображає схильність систем, що еволюціонують, до створення безпрецедентних конфігурацій, які іноді призводять до появи нових характеристик.
Автори також проводять паралелі між біологічною еволюцією та еволюцією зірок і мінералів. Первісні мінерали, на їхню думку, являли собою особливо стабільні атомні структури, які потім заклали основу для наступних поколінь мінералів і, згодом, для виникнення життя. На прикладі зоряних структур показано, як тенденція до функціонування може призвести до створення складних систем: найперші зорі, що виникли одразу після Великого вибуху, складалися лише з двох елементів - водню і гелію. Потім вони були доповнені до більш ніж 100 елементів, які сьогодні входять до нашої періодичної таблиці.
"Якщо зростання функціональності фізико-хімічних систем, що розвиваються, обумовлене якимось природним законом, то можна очікувати, що життя буде звичайним результатом планетарної еволюції", - підсумував Лунін.
У результаті міждисциплінарного дослідження, що спирається на досвід таких галузей, як філософія науки, астробіологія, наука про дані, мінералогія та теоретична фізика, виявлено аспект дарвінівської теорії еволюції, який раніше не враховували, розповідається тут.
Це дослідження виводить теорію за традиційні рамки біологічного життя та пропонує універсальний закон, який можна застосувати до цілої низки систем, як-от планетарні тіла, зорі, мінерали й навіть молекули та атоми. У роботі розкривається, за словами авторів, "закон природи, якого бракує", в якому міститься невід'ємний принцип, що визначає еволюцію складних природних систем.
Дослідження на днях опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
У роботі докладно описується "закон зростання функціональної інформації" - тенденція еволюції систем, що складаються з безлічі компонентів, до збільшення складності, розмаїття та закономірностей. Цей закон можна застосувати до будь-якої системи, що характеризується безліччю конфігурацій, живої або неживої, де природні процеси породжують безліч варіантів, але лише деякі з них зберігаються завдяки процесу, який називається "добором на функцію".
Співавтор Джонатан Лунін, професор фізичних наук Девід Дункан і завідувач кафедри астрономії в Коледжі мистецтв і наук Корнелльського університету, сказали, що ця робота є "справжнім співробітництвом вчених і філософів у розв'язанні однієї з найглибших загадок космосу: чому складні системи, включно з життям, еволюціонують у бік збільшення функціональної інформації з плином часу?".
Додаткова теорія може бути застосована до систем, таких як клітини або молекули, що складаються з частин, які можуть багаторазово перебудовуватися в результаті природних процесів. Хоча ці явища можуть породжувати нескінченні варіації структури, лише деякі з цих конфігурацій зберігаються - закон називає це "відбором на функцію". Закон Дарвіна розглядав суто біологічну форму функції - виживання та розмноження. Нове дослідження припускає, що цей погляд можна розширити й включити в нього інші види функцій. Третій закон, що дістав назву "новизна", відображає схильність систем, що еволюціонують, до створення безпрецедентних конфігурацій, які іноді призводять до появи нових характеристик.
Автори також проводять паралелі між біологічною еволюцією та еволюцією зірок і мінералів. Первісні мінерали, на їхню думку, являли собою особливо стабільні атомні структури, які потім заклали основу для наступних поколінь мінералів і, згодом, для виникнення життя. На прикладі зоряних структур показано, як тенденція до функціонування може призвести до створення складних систем: найперші зорі, що виникли одразу після Великого вибуху, складалися лише з двох елементів - водню і гелію. Потім вони були доповнені до більш ніж 100 елементів, які сьогодні входять до нашої періодичної таблиці.
"Якщо зростання функціональності фізико-хімічних систем, що розвиваються, обумовлене якимось природним законом, то можна очікувати, що життя буде звичайним результатом планетарної еволюції", - підсумував Лунін.